Дитинство, яке перевернула війна в Україні
Через місяць з початку повномасштабної війни в Україні переміщені діти та їхні батьки продовжують відчайдушно шукати безпеки, стабільності та захисту.
- Доступно:
- Українська
- English
Минув місяць з початку повномасштабної війни в Україні. Дітей продовжують вбивати та ранити, а жорстока реальність довкола залишає у маленьких хлопчиків та дівчаток глибокі травми на все життя. Війна перевернула життя мільйонів дітей нищівним чином. Війна спричинила одне з найшвидших широкомасштабних переміщень дітей з часів Другої світової війни, ознаменувавши зловісну віху, жахливі наслідки якої можуть відчувати щонайменше кілька наступних поколінь.
ЮНІСЕФ посилює свої ініціативи, щоб задовольнити зростаючі гуманітарні потреби в Україні, а також серед біженців у сусідніх країнах, співпрацюючи з партнерами для забезпечення захисту жінок і дітей. Нижче ми зібрали фотографії та цитати сімей, чиє життя докорінно змінила війна.
Підтримайте роботу ЮНІСЕФ заради дітей України
«Нашим дітям потрібен кисень»
Лікарі та медсестри, які доглядають за новонародженими дітьми та вагітними жінками у підвалі медичного комплексу в Харкові, цілими днями не виходять з підвалу. ЮНІСЕФ постачає для України медичні товари, зокрема, засоби індивідуального захисту, а також медичні, хірургічні та акушерські набори.
«Вибухи ставали все ближчими… Нам довелося тікати»
Михайло з родиною втік із села неподалік від Одеси. «Ми чули, як спрацьовують сирени, ми чули, як на якійсь відстані від нас лунають вибухи, — каже він. — Ми могли майже не спати по кілька діб, у мене не залишилося жодних варіантів, як убезпечити свою родину».
«Нам немає куди йти»
Ольга поїхала з України разом зі своїми двома синами, Тимуром і Володимиром, що як і понад 1,8 мільйона дітей переїхали в сусідні країни. Коли через війну діти вимушені залишати свої домівки, вони опиняються в ще більшій небезпеці. Окрім ризику отримати поранення, іноді смертельне, від зброї або вибухівки, переміщені діти стикаються з численними проблемами під час транспортування. Особливо якщо ці діти розлучені зі своїми батьками або законними опікунами.
«Вона любить малювати свого собаку, Зака»
У руках у Софійки олівець та папір із набору для раннього розвитку дітей, наданого ЮНІСЕФ. Разом із матір’ю вона тимчасово мешкає в наметі ЮНІСЕФ неподалік польсько-українського кордону. Цим наметом керує місцева організація, яка використовує забезпечення ЮНІСЕФ, зокрема, ковдри та комплекти для відпочинку. Організація відправила вантажівки в сусідні країни — наприклад, в Польщу вже поїхали медичні товари, гігієнічні набори, комплекти для освіти та відпочинку, ковдри та зимовий одяг.
«Причина, чому я тут — моя донька»
Через загострення бойових дій Марія разом із дочкою втекла з Києва до Румунії. «Вона дуже боялася», — розповідає Марія. Сім’ї, які вимушені тікати від війни, налякані, шоковані та відчайдушно прагнуть безпеки. ЮНІСЕФ та УВКБ ООН у співпраці з місцевою владою та іншими партнерами розширюють систему «Блакитних точок». Це безпечні місця, які надають важливу підтримку переміщеним сім’ям, жінкам і дітям у сусідніх країнах, зокрема в Румунії та Молдові.
«Нам довелося покинути свої домівки, своїх родичів та друзів»
Леона зі своєю матір'ю знаходиться в одній з «Блакитних точок» в Сігету-Мармацієй, Румунія. «Ми ніби в кіно. Але це не фільм, — говорить матір Леони. — Це реальність, це наше життя».
У «Блакитних точках», як-от центр у Сігету-Мармацієй, сім’ї можуть отримати основні послуги, які надаються ЮНІСЕФ та іншими агентствами. Вони включають інформаційні та консультаційні бюро, де переміщені сім’ї можуть дізнатися про підтримку та послуги, доступні їм як біженцям (у тому числі у приймаючих країнах), а також гуманітарні організації, громадські організації та інші.
«Я весь час хвилююся за нього»
У «Блакитній точці», розташованій у центрі прийому біженців на прикордонному переході Паланка біля молдовсько-українського кордону, дитячий психолог постійно спілкується з такими дітьми, як Ігор, який поїхав із родиною з Одеси. Мати Ігоря розповідає, що чоловік привіз їх на кордон, але йому, попри небезпеку, довелося повернутися додому в Одесу. «Діти вже дуже сумують за батьком, — каже вона. — Я весь час хвилююся за нього».
«Якщо війна припиниться, ми поїдемо назад, додому»
Оксана також покинула Одесу разом з родиною. Вони отримують підтримку у «Блакитній точці» в Кишиневі, Молдова. «Якщо війна припиниться, ми поїдемо назад, додому. Хоча тут двоє моїх молодших дітей заводять нових друзів, у них є іграшки та місце для гри», – говорить Оксана.
«Блакитні точки» надають безпечний, затишний простір для відпочинку, гри та перебування дітей, світ яких раптово перевернувся від страху та паніки, а самі вони стикаються з неймовірною травмою, покидаючи родичів, друзів та своє звичне життя.
«Кожна дитина відрізняється та має свої особливі потреби»
У «Блакитних точках» спеціалісти також надають консультації та психосоціальну підтримку дітям, батькам та вихователям. Психологи, соціальні працівники та інші кваліфіковані фахівці швидко виявляють дітей, яким може знадобитися додаткова підтримка, особливо дітей без супроводу чи дітей, які живуть окремо. «Наша мета — зробити так, щоб тут діти відчували себе в безпеці, як серед своїх», — говорить соціальний працівник центру в Кишиневі, який підтримує ЮНІСЕФ. Дізнайтеся більше, з якою небезпекою стикаються діти-переселенці, особливо жінки та дівчата.
«Ми разом з вами! Будьте сильними!»
Малюнки, зроблені дітьми в Румунії, прикрашають інтер’єр «Блакитної точки» на прикордонному переході Сігету-Мармацієй.
ЮНІСЕФ та партнери продовжують роботу над розширенням гуманітарної допомоги для дітей в Україні та сусідніх країнах. Так, ЮНІСЕФ доправив медикаменти до десятків лікарень в Україні, завдяки чому 400 000 матерів, новонароджених немовлят та дітей тепер мають покращений доступ до медичних послуг. Крім того, ЮНІСЕФ збільшив кількість мобільних груп, що займаються захистом дітей та працюють між кордонами, постачаючи рятувальні матеріали. Детальніше про ситуацію та ініціативи ЮНІСЕФ читайте тут.
