Діти в ізоляції: три кілометри до питної води
Як маленьке село, межі якого позначені червоними табличками «Міни», сьомий рік виживає без водопостачання, магазину, школи, лікарні, аптеки й транспортного сполучення з іншими населеними пунктами.
- Доступно:
- Українська
- English
Брати Михайло та Станіслав разом зі своєю мамою долають три кілометри через військовий блокпост і дерев'яний місток над річкою і стільки ж назад лише для того, щоб набрати питної води. Молодший 8-річний Міша допомагає мамі нести покупки з магазину, а старший 12-річний Станіслав котить металевий візок зі складеними на ньому пляшками ане одноповерховими будинками село за пагорбами, межі якого позначені червоними табличками «Міни», сьомий рік виживає без водопостачання, магазину, школи, лікарні, аптеки й транспортного сполучення з іншими населеними пунктами. з водою.
Вода для «нульової зони»
Сім'я мешкає в селі Старомар'ївка на сході України, яке самі жителі називають «нульовою зоною». Село розташоване біля лінії розмежування між підконтрольними і не підконтрольними Україні територіями. Тут, на березі річки Кальміус, у своїх домівках залишилися 150 осіб, серед них 7 дітей. Від початку збройного конфлікту чисельність жителів Старомар'ївки скоротилася вдвічі. Маленьке, забудоване одноповерховими будинками село за пагорбами, межі якого позначені червоними табличками «Міни», сьомий рік виживає без водопостачання, магазину, школи, лікарні, аптеки й транспортного сполучення з іншими населеними пунктами.
«У нас немає води в крані. Рідко тече погана — технічна. Ми її даємо пити тільки коровам і іншим тваринам. За хорошою водою ми ходимо через кладку», — говорить Станіслав, пояснюючи, що кладкою жителі села називають місток, який з'єднує їх із зовнішнім світом.
«А цю воду ми будемо пити, і мама щось приготує на ній», — додає хлопець, який на канікулах разом із братом допомагає батькам висаджувати город і доглядати за худобою.
Бутильовану питну воду для жителів Старомар'ївки в рамках спільного проекту з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) за фінансової підтримки USAID/OFDA в липні вперше доставила благодійна організація ADRA Ukraine. Тепер 860 шестилітрових бутлів води постачатимуться жителям села раз на місяць. Проект із забезпечення водою населених пунктів на лінії розмежування на сході України став відповіддю на виклики, пов'язані з пандемією COVID-19. Оскільки проїзд у Старомар'ївку неможливий навіть для гуманітарних місій, ADRA Ukraine доставляє воду в сусіднє село Гранітне, куди жителі Старомар'ївки приходять за нею з візками й велосипедами.
«Цього запасу нам вистачить на кілька днів», — пояснює Валентина, показуючи на отримані 30 літрів води в прозорих бутлях.
Лікар за блокпостами
Відрізаний збройним конфліктом і блокпостами населений пункт опинився в ізоляції подвійно — ще й через пандемію коронавірусу. Потреба в чистій воді для дітей і дорослих у період карантину зросла, а доступ до неї ускладнився.
Валентина і її сім'я намагаються дотримуватися усіх карантинних заходів безпеки. За відсутності в селі аптеки та магазину жінка сама пошила маски для себе і дітей. З рукавичками допомогли волонтери.
Але мити руки так часто, як радять медики, в селі не виходить. Воду тут економлять.
Водопроводу немає, а єдиний колодязь стоїть на околиці села. «До колодязя потрібно йти через пустир. За час війни там розвелися дикі кабани, тож іноді це небезпечно», — розповідає жінка.
Валентина додає, що цей колодязь був відремонтований ЮНІСЕФ, і набирати воду стало простіше. «Старий колодязь розвалювався — на нього було страшно навіть спертися», — згадує Валентина. На її вулиці частина будинків зруйновані обстрілами, ще частина стоять пусткою без господарів. Кілька колодязів пересохли чи були зруйновані внаслідок бойових дій.
В єдиній працюючій криниці вода мінералізована: перед вживанням її треба відстоювати й кип'ятити. Жінка додає, що у зв'язку з карантином життя в Старомар'ївці стало ще важчим: «Коли ввечері починають стріляти, я не знаю, про що мені більше переживати: про війну, про те, що немає роботи, чи про коронавірус. У нас тут дуже багато проблем».
Ще одна мешканка села Людмила додає, що в разі поширення епідемії коронавірусу на Старомар'ївку її жителі залишаться без медичної допомоги. «У нас немає навіть фельдшера в селі. А лікарі сюди не проїжджають через блокпости. Коли в моєї доньки була температура 40 градусів, я несла її кілька кілометрів на руках до лікаря в Гранітне», — бідкається Людмила, яка прийшла на пункт видачі води зі своєю 9-річною дочкою Аліною.
Аліна розповідає, що пішки ходить у школу в Гранітне. Але дорогу часто розмиває дощами, і тоді йти нею стає дуже важко. «Йти десь годину, 3-4 кілометри. Але зараз я на карантині, то залишаюся вдома, годую кізок. Добре, що в нас у селі є ще діти, а то було б зовсім сумно», — говорить школярка, яка прийшла по воду в медичній масці.
Жителі Старомар'ївки зізнаються, що самі не зможуть знайти вихід із важкої гуманітарної ситуації. Валентина, Людмила, їхні діти та інші жителі села сподіваються на подальшу допомогу міжнародних організацій з поставок їм питної води.
«Мені складно підібрати слова, щоб описати, як ми живемо. Це не просто ізоляція, це гірше. Схоже на резервацію», — зітхає Валентина.
Цього року, ЮНІСЕФ планує допомогти щонайменше 800 тисячам дітей та дорослим на враженому конфліктом сході України достатнім об’ємом чистої води для пиття, приготування їжі та особистої гігієни.
ЮНІСЕФ в Україні поліпшує доступ до питної води та безпечної санітарії, зменшуючи ризики впливу на навколишнє середовище, а також покращує санітарно-гігієнічні умови у громадах, школах та закладах охорони здоров’я в зоні конфлікту.
