Місяць у підземці. В Харкові волонтери відволікають дітей від війни
ЮНІСЕФ в Україні допомагає перетворити станції метро на простори для підтримки дітей та підлітків.
- Доступно:
- Українська
- English
Людмила Волошенко розчісує волосся своїй 10-річній дочці Соні у вагоні на одній зі станцій метро, яке стало домом для тисяч людей у Харкові.
«Сьогодні ми з мамою ходили додому, щоб помити голову та взяти якісь речі. Було страшно», – каже Соня, притуляючись до маминих рук.
Після того, як 24 лютого в Україні спалахнула війна, харківське метро стало притулком для тисяч людей, які рятувалися від обстрілів і бомбардувань назовні.
У всій Україні мільйони дітей, таких як Соня, щодня відчувають на собі тягар війни, яка завдає непоправної шкоди їхньому добробуту, безпеці та освіті.
«Нам дуже важко бути тут з дітьми», – розповідає Людмила. «Вони хочуть на вулицю, хочуть кататися на роликах, велосипедах. Хочуть ходити в школу, спілкуватися з друзями».
Через війну діти в Харкові не ходять у школу. Натомість на станціях метро волонтери за підтримки ЮНІСЕФ створили дитячі куточки, де кожного дня з дітьми працюють педагоги та психологи. Проєкт реалізується за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку (BMZ) через Банк розвитку KfW.
Юлія Кругла - одна з волонтерок. До війни Юлія професійно займалася флористикою, а до того десять років працювала вчителькою у школі. Зараз відчула потребу повернутися до роботи з дітьми.
«Через сильний стрес в дітей буває безсоння, неконтрольована агресія, навіть психічні розлади, – пояснює Юлія, – Щоб покращити їхній емоційний стан, ми робимо зарядку, вправи з дихання, даємо їм певне розумове навантаження. Ми їх відволікаємо від війни».Сьогодні відбулася прем’єра вистави, яку вони з дітьми готували чотири дні. «Це вистава про дві планети – одну хорошу й одну погану. І погана планета нападає на хорошу», – пояснює Соня, яка стала маленькою режисеркою і сценаристкою.
ЮНІСЕФ надав волонтерам матеріали для проведення занять, у тому числі зошити, канцтовари, пластилін, фарби.
«На 29 станціях метро перебувають близько 1 500 дітей: від немовлят до дітей віком 15 років», – розповідає Марина Ладиженська, яка координує освітні заходи для дітей, що перебувають в укриттях на станціях харківського метро. «Саме ЮНІСЕФ надав кошти для обладнання дитячих майданчиків та куточків, на закупівлю канцтоварів та іграшок, на підтримку волонтерського руху».
За словами Марини, серед дітей є ті, які вже чотири тижні не виходять назовні. Багато хто з них боїться виходити на поверхню.
«Але головна проблема – це зменшення соціальних контактів і нестача освітніх послуг», – каже Марина.
14-річний Вадим розповідає, що снаряд влучив у його школу і там повилітали вікна. Тепер він з мамою живе на станції метро.
«Іноді тут буває холодно, а в цілому більш менш», – каже Вадим.
«Уроки тут не як у школі, де 30 людей сидить і хтось зрозумів пояснення вчителя, а хтось – ні. Тут пояснюють тобі особисто, ти не боїшся перепитати».
У дитячих куточках з дітьми працюють вчителі, психологи, керівники гуртків, тренери спортивних секцій і танцювальних студій.
«Це люди, які тим чи іншим чином дотичні до освіти, як формальної, так і неформальної. І зараз вони на волонтерських засадах зголосилися працювати з дітьми та молоддю», – з гордістю говорить Марина.
Для таких дітей, як Соня, ці заняття є життєво важливими. Але ніщо не може компенсувати найдорожче, що вони втратили – дім.
«У нас зараз проходять по два уроки на день – математика або українська мова, а потім музика. У мене тут з’явилося багато друзів, – розповідає Соня. – Але все одно я мрію повернутися додому і щоб все було добре».
Вже понад місяць війна завдає руйнівних наслідків для мільйонів людей в Україні, особливо дітей та вразливих верств населення. Вже 4,3 мільйона дітей були вимушені залишити свої домівки, а ще мільйони відчайдушно потребують безпеки, стабільності та захисту.
Оскільки обстріли та бомбардування загострюються, ЮНІСЕФ в Україні докладає зусиль для розвитку спроможності громадських і молодіжних організацій у всій країні, щоб подолати вплив війни на психічне здоров’я та сприяти гарному психосоціальному самопочуттю тих, хто постраждав від конфлікту.
